Як батькам говорити з дітьми про секс, любов і захист від насильства
"Звідки беруться діти? Чому у цієї тьоті такий великий живіт? Як я народився?" – запитання, які більшість батьків почують від малечі.
Трохи згодом діти питатимуть, що таке порно і чи можна купити ту дивну "жуйку", яка виявиться презервативами на касі в супермаркеті.
У підлітковому віці вони, можливо, довірять перші еротичні переживання найкращим друзям і забудуть видалити історію пошуку з відвертими запитами до ґуґла.
Саме від батьків залежить, як почнеться знайомство з темою сексу: у сімейному колі, або серед однолітків чи незнайомців.
Деякі сім’ї очікують, що секс-освіту молодому поколінню забезпечить школа – однак наразі невідомо, чи буде якісна секс-освіта у шкільній програмі.
Як підготувати дитину до фізіологічних змін та навчити здорового сприйняття тіла? Як вберегти від кривдників та сформувати довірливу атмосферу без тем-табу?
Розібратися в цих питаннях нам допомогли:
Юлія Ярмоленко – секс-педагогиня, експертка з сексуальної освіти, авторка книги для дітей "Малечі про інтимні речі"; Галина Лисяна – лікарка-психологиня, тренерка зі статевого виховання та сексуальної грамотності; Оксана Пономаренко – дитяча та підліткова лікарка-гінекологиня медичної мережі "Добробут"; Наталія Бушковська – медична журналістка, мама двох дітей та авторка книги "Просто про науку. Як ми з’являємося на світ". Яким може бути статеве виховання для дітей? Досвід мами Наталія Бушковська – мама 6-річної Віри і 9-річного Михайлика. Вона почала статеве виховання, коли дітям було півтора-два роки і їх привчали до горщика. Спершу говорили про правильні назви статевих органів.
"У нас це було в півтора-два роки, коли вони вже розуміли частини тіла, де ніс, а де вушко. Ми їх навчали: "У тебе є рука, є нога, є вульва" і так далі", – пригадує жінка.
Основне у статевому вихованні – правила безпеки. Наталія пояснювала дітям, що навіть лікар має оглядати інтимні зони з їхнього дозволу.
"Коли я хочу щось перевірити, я завжди питаю дозволу. Це основні кроки, і це спрацювало.
А от щодо запитання, звідки з’являються дітки, я просто йшла за їхньою цікавістю. У доньки це раніше з’явилося, а у сина, напевно, тільки зараз", – пригадує журналістка.
Коли Віра і Михайлик помічали вагітну жінку і питали, чому в неї такий великий животик, Наталія намагалася пояснити, що є спеціальний орган, який називається матка, і там дитина живе 9 місяців.
"У Віри ближче до 6 років з’явилася цікавість до появи дітей, вагітності. Я максимально просто це пояснюю. У нас немає такого, "Діти, зараз я вам буду розповідати, звідки ви взялися". Я йду за їхньою цікавістю.
Потім пішли запитання "А як туди дитина потрапляє?" Віра мене питала: "Я до народження була в космосі?", – пригадує журналістка.
Наталя розповіла, що для зачаття дитини мама і тато максимально близькі та отримують задоволення разом.
У мами є спеціальні яйцеклітини, а в тата – сперматозоїди, які схожі на головастиків. Коли вони з’єднуються, в животі у мами з’являється дитина.
"Я почала анатомічно це пояснювати, але сказала, що може і є щось в космосі. Я такі теорії не висміюю, а пояснюю, що ми можемо не все знати до кінця", – додає Наталія.
Також Наталя написала книгу, щоб пояснити дітям інтимні теми у делікатній формі.
Вона не прихильниця ідеї "рубати правду-матку", але й не надто прикрашає реальність у розповідях.
"Коли Віра питає, чи болісно народжувати дітей, з одного боку, мені не хочеться брехати і казати, що це все дурня.
З іншого боку, мені не хочеться її налякати. Я намагаюся збалансувати. Кажу, що це дещо боляче, і у кожного буває по різному: комусь важче, комусь легше", – також ділиться Наталія.
У сім’ї Наталі не толерують насильства – і цей принцип транслюють дітям.
"Коли Віру хтось ображає, я ніколи не буду їй казати: "Тебе вдарили, бо ти подобаєшся", як колись казали мені. Це неприпустимо – ми привчаємо, що насилля може бути виправданим.
Я кажу, якщо тебе вдарили – ти кажеш мені або захищаєшся. Тебе ніхто не має кривдити", – каже жінка.
Здорові стосунки батьки намагаються показувати на власному прикладі. Основне – проявляти емоції словами, не штовхатися, не битися.
"Напевно, найкращий приклад, коли тато поважає маму, ніхто ні на кого не кричить. Якщо діти "загралися" і відповідають одне одному грубо, то я або тато робимо їм зауваження. Найкраще, що можна зробити – показувати приклад", – каже журналістка.
